Космічні системи дедалі частіше стають об’єктами кібератак на тлі триваючої глобальної гібридної війни.
У віддаленій арктичній пустелі Кангерлуссуак у Гренландії європейські фахівці створюють захист від нової загрози — зламів космічних систем.
Литовська компанія Astrolight за підтримки Європейського космічного агентства будує наземну станцію, яка використовуватиме лазерні промені для швидкої та безпечної передачі великих обсягів даних із супутників, як було оголошено минулого місяця.
Це лише один із прикладів того, як Європа посилює безпеку своїх супутників на тлі загострення геополітичної ситуації та розширення спектра гібридних загроз, що виводить космічний зв’язок у центр уваги блоків безпеки.
Довгий час супутникова інфраструктура сприймалася політиками радше як технічна утиліта, а не стратегічний актив. Ситуація змінилася у 2022 році після кібератаки на супутникову мережу Viasat, що співпала з початком вторгнення Росії в Україну.
Відтоді супутники стали частими цілями для втручання, шпигунства та збоїв. У червні Європейська комісія попередила, що космос стає «все більш оспорюваним», відзначивши зростання кібератак і спроб електронних перешкод, спрямованих на супутники та наземні станції. Німеччина та Велика Британія раніше цього року заявили про зростаючу загрозу з боку російських і китайських супутників, які регулярно помічаються у шпигунських діях.
Уряди ЄС зараз прагнуть підвищити стійкість своїх систем і знизити залежність від іноземних технологій через нові регуляції, такі як Закон про космос, та інвестиції в критичну інфраструктуру.
Особливо явно ця загроза проявляється в Гренландії, де, за словами генерального директора Astrolight Лаурінаса Мачюліса, близько 80% усього космічного трафіку передається на єдину станцію в Шпіцбергені — острові, який поділено між кількома країнами, включно з Росією.
Основна арктична наземна станція Європи розташована в Шпіцбергені і обслуговує навігаційні системи Galileo та Copernicus. Незважаючи на стратегічне значення, її розташування надзвичайно чутливе через близькість російських і китайських активностей. Крім того, станція підключена до інтернету через один підводний кабель, який уже кілька разів зазнавав пошкоджень.
«У разі навмисного або випадкового пошкодження цього кабелю доступ до більшості геоінформаційних супутників буде втрачено, що є надзвичайно критичним. Тому наша мета — розгорнути додаткову наземну супутникову станцію в Гренландії», — пояснив Мачюліс.
Ключовим елементом європейських планів зі створення безпечного супутникового зв’язку є проєкт IRIS² — багатомільярдна система захищеного зв’язку, представлена у 2022 році і призначена конкурувати з системою Starlink Ілона Маска.
«Сьогодні зв’язок, наприклад в Україні, надто залежить від Starlink», — зазначив Андерс Фог Расмуссен, засновник консалтингової компанії Rasmussen Global, виступаючи на заході в Брюсселі у листопаді. «Ця залежність базується на рішеннях американського мільярдера, що надто ризиковано. Необхідно створити безпечну систему зв’язку, незалежну від США».
Європейська система, яка складатиметься з 18 супутників на низькій і середній навколоземній орбіті, покликана забезпечити швидкий і зашифрований обмін даними.
«Навіть якщо хтось перехопить сигнал IRIS², розшифрувати його не вдасться», — повідомив П’єро Анджелетті, керівник відділу захищеного зв’язку Європейського космічного агентства, в інтерв’ю politico. «Це дозволить створити сертифіковану та акредитовану національними службами безпеки систему».
Однак запуск IRIS² очікується не раніше ніж через чотири роки.
Поки Європа зміцнює свої захищені супутникові системи, уряди продовжують удосконалювати координацію кіберзахисту та космічної безпеки. У багатьох країнах ці функції покладені на космічні або кіберкоманди, які, на відміну від традиційних військових підрозділів, є відносно новими і ще формуються.
Клеманс Пуатьє, дослідниця у сфері кіберзахисту Центру безпеки при ETH Цюрих, підкреслила, що країнам ЄС необхідно розвивати ці команди.
«Європейські держави мають продовжувати розвивати ці команди, забезпечувати координацію дій, чіткий розподіл мандатів і відповідальності у сфері кібербезпеки, оборонних і наступальних кібероперацій, а також моніторингу загроз», — заявила вона в інтерв’ю politico.
Промисловість також стикається з труднощами. Більшість компаній із кібербезпеки не розглядають космос як окремий сектор, через що оператори супутників залишаються в «сліпій зоні». Космічні системи часто включають до інших категорій: супутники дистанційного зондування — у сферу екологічних послуг, супутникове телебачення — у медіа, а широкосмугові супутникові системи, такі як Starlink, — в інтернет-сервіси.
Така фрагментація ускладнює оцінку ризиків, оновлення моделей загроз і розуміння потенційних противників. Це також ускладнює реагування на інциденти: хоча існують просунуті інструменти для захисту наземних мереж, вони не завжди застосовні до космічних систем.
«Кібербезпека в космосі має свої особливості», — додала Пуатьє. «Не можна просто перенести рішення, які використовуються для комп’ютерів на Землі, на супутники».
Джерело: www.politico.eu
Також на тему:
