Софія Давиденко
Дослідження з’ясували, чи можливо визначити чесність людини по очах. Поширена думка, що брехуна можна розпізнати по погляду, виявилася одним із найспростованіших міфів у психології. Про це повідомляє видання Silicon Canals.
Проте в прислів’ї «очі — дзеркало душі» є частка правди. Йдеться про мимовільні реакції, які людина не в змозі контролювати, наприклад, розширення зіниць. Психолог Екхард Гесс з 1960-х років довів, що зіниці розширюються при зацікавленості, збудженні або розумовому напруженні, і свідомо вплинути на це неможливо.
Ще одним достовірним сигналом, підтвердженим наукою, є щира усмішка. Коли людина справді радіє, у роботу включаються м’язи навколо очей, утворюючи характерні зморшки, тоді як фальшива ввічлива усмішка зазвичай задіює лише губи, не зачіпаючи погляд.
Версія про те, що брехуни нібито відводять очі і уникають зорового контакту, не підтвердилася. Дослідження психолога Алдерта Врая та його колег показали: людина, яка говорить неправду, часто навпаки свідомо утримує погляд співрозмовника, щоб виглядати переконливо.
Огляди наукової літератури з теми обману послідовно не виявляють стійкого зв’язку між напрямком погляду і правдивістю слів. Пояснення просте — керувати напрямком погляду значно легше, ніж розміром зіниць, тому цей «сигнал» простіше підробити.
Автори підкреслюють, що віра у власну здатність «прочитати» чесність по очах насправді робить людину більш вразливою до маніпуляцій. Той, хто покладається на такий «лайфхак», ризикує помилково запідозрити в нечесності сором’язливу, але чесну людину і водночас повірити досвідченому брехуну з впевненим поглядом.
Раніше УНІАН розповідав, чому мозок легко впізнає обличчя, але забуває імена. Виявилося, справа не в поганій пам’яті — обличчя і імена мозок обробляє за різними принципами. Дослідники ще у 1987 році описали так званий «парадокс Бейкера»: слово, що позначає професію, запам’ятовується краще, ніж те саме слово в ролі прізвища, оскільки власні імена не викликають асоціацій.
Джерело: УНІАН (www.unian.ua)
Також на тему:
