Тривожність — проблема не лише дорослих, а й мільйонів дітей у всьому світі. За даними нещодавнього аналізу, близько 20,5% дітей та підлітків стикаються з симптомами тривожності. Як зазначає заступниця директора Клей-центру здорового молодого розуму при Массачусетській лікарні загальної терапії доктор Хадіджа Бут Воткінс, тривожність у дітей може проявлятися по-різному залежно від типу тривоги, віку та мовних навичок. У деяких дітей вона виражається фізичними симптомами, такими як болі в животі, прискорене серцебиття та головні болі, у інших — емоційними реакціями, наприклад, частими істериками або потребою в постійній близькості, а треті замкнуті в собі й уникають спілкування з однолітками.
Навіть несвідомо батьки можуть сприяти посиленню тривожності у дітей через певні моделі поведінки та висловлювання. Спеціалістка з виховання Лора Лінн Найт пояснює, що діти з тривогою часто розвивають уникальну поведінку, намагаючись уникнути ситуацій, які викликають дискомфорт. Наприклад, страх розставання з батьками при поході до школи може проявлятися як боязнь їздити автобусом. Батьки, намагаючись знизити тривогу дитини, можуть супроводжувати її до дверей класу, що лише зміцнює цикл тривожності.
Натомість експертка радить батькам зосередитися на вихованні стійкості, дозволяючи дітям стикатися зі страхами за підтримки та розуміння. Важливо пам’ятати, що діти відчувають не лише слова, а й мову тіла дорослих. Якщо батьки самі відчувають тривогу, їм слід усвідомлено керувати своїм стресом і демонструвати здорові способи її подолання, що допоможе дітям справлятися з власними переживаннями.
Обговорення власних почуттів із дитиною та пояснення, як дорослі справляються з тривогою, сприяє зміцненню довіри та зниженню почуття самотності у дитини. Дитячий психолог і коуч з виховання Енн-Луїза Локгарт рекомендує давати дітям простір для вираження тривоги та називати емоції, які вони відчувають, щоб допомогти їм краще зрозуміти свої почуття.
Клінічний психолог і авторка Дженні Йіп попереджає, що надмірна обережність батьків, постійні застереження про можливі небезпеки можуть викликати у дітей нерішучість і посилити тривожність. Замість простих заборон вона радить пояснювати причини небезпек, що сприяє відкритому діалогу та формуванню у дитини навичок самостійного прийняття рішень.
Директорка з освіти Parent Lab Крістін Гірінг рекомендує уникати лякаючих повідомлень і замінювати їх освітніми, заснованими на фактах і особистих прикладах, що допомагає дітям краще зрозуміти причини заборон і відчувати підтримку.
Психологи також звертають увагу на важливість похвали зусиль дитини, а не лише результатів, що знижує тиск і допомагає дітям почуватися цінними та улюбленими незалежно від досягнень. Аналізуючи очікування, які батьки покладають на дітей, важливо переконатися в їх реалістичності та підтримувати дитину у подоланні труднощів.
Існує чотири основні стилі виховання — зневажливий, авторитарний, авторитетний і потурання, — і авторитарний стиль часто сприяє розвитку тривожності через надмірно суворі правила та брак теплого спілкування. У таких родинах діти почуваються незахищеними і бояться зробити помилку через надмірну реакцію батьків.
Дженні Йіп радить батькам бути послідовними та чесними у своїх повідомленнях, допомагаючи дітям розставляти пріоритети та знаходити баланс між навчанням і відпочинком. Такий підхід знижує невизначеність і тривогу.
Отже, за даними УНІАН, розуміння та корекція батьківських звичок, а також відкрите спілкування з дітьми і підтримка у подоланні страхів допомагають знизити рівень тривожності та сприяють здоровому розвитку дитини.
Також на тему:
